Кодеиновый сироп Lean напиток Lean (лин)
Андрюшкин дневник
Да пошли вы все нахер, я расскажу вам, как я вчера культурно пободяжил с кодеином и гулял по торговому центру, а вы то сидите в своих скучных контурах и читаете этот текст, бормоча про себя "какой же он лох".
В общем, я задумался о закладках конкретно. Уже несколько дней я чешу свою задницу и думаю, куда привести свою жизнь. И тут, внезапно, мой "братишка" Жорик звонит и говорит, говорит, что у него есть контакт на хороший кодеин. "Только не сдурей", - говорит он мне, но как же я мог пропустить такую возможность? Заморочиться не свойственно настоящему гопнику!
Это было как подарок судьбы! И я сразу же отправился к Жорику. Будь я седативным, я бы поехал спокойно, но мои нервы были на пределе и я практически пролетел на своем "тюнингованном" вторяке к его дому.
Пришел я к Жорику, а он уже бодяжит этот кодеин. "Гляди-ка", - сказал он, разливая по стаканчикам. У меня сердце замерло от радости. Я потянул хапку этого святого сокиры и мои проблемы на время забылись.
Мы с Жориком сидели, но уже не в его доме, а в торговом центре. Там всегда такое классное настроение, все эти витрины, красивые девчонки и шум магазинов. А народу, можно сказать, как на гердосе. Все забывают о своих проблемах и покупают то, что им не нужно.
Ну, как было самое время действовать. Мы притащили с собой ноутбук и взломали подключение к Wi-Fi в торговом центре. Залогинились на форуме, а там целая куча народу обсуждает свои "любимые" наркотики. Я решил поделиться своим хваленным кодеином, понимаешь, чтобы другие тоже попробовали. Делюсь, а тут кто-то подключается к этому же Wi-Fi и выглядит, что нашел закладку – "Андрейская хапка".Гопаря Андрея все воспевали, как великого героинчика. Такую сумку он сделал!
Каждый лох наркоман, который проникся моим гением, начинает хвалить, какую я "сумку" сделал. Отэтого, народ перестал обсуждать свои гердосы и закладки, они воспевают только меня. Я стал звездой форума!
А потом, через пару часов, появились менты и начали вычислять воров Wi-Fi. Наши мозги пропели острым звонком – мы с Жориком бросили ноутбук и мчались на своих вторяках. Мир был в режиме чб и все драйвили как сумасшедшие.
На следующий день я снова сел на вторяк и поехал в Жориков дом, чтобы попросить его еще порошка в закладку. Он как бы согласился, но потом понял, что у него кончилось. А я уже заморочился, мне как раз нужно было героинчиком поболее заняться. Если вы хотите пободяжить с кодеином и гердосом, запомните, что это всего лишь временная забава. А пока я обливаюсь потом и смотрю, как мой "братишка" рассказывает о том, как я умудрился стать героем форума, я улыбаюсь и думаю, что я покорил вселенную на одну закладку с кодеином.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
